Саджанці Інжиру в Контейнері

    Інжир, фіга, фігове дерево, смоква, винна ягода, адамове дерево– це все назви однієї й тієї ж рослини, яке у нас стійко асоціюється з середземноморським життям. Хто хоч раз пробував на смак плоди інжиру, знає, яка це смакота. Але, крім ніжного солодкого смаку, вони ще й дуже корисні для здоров’я. І ось яка цікава деталь: виявляється, інжир – абсолютно невибаглива рослина. До того ж, його з успіхом можна вирощувати на ділянці або в будинку – в контейнері. І найголовніше – отримувати урожай.

-  Інжир відноситься до роду Фікус, сімейства тутових. Виходить, що родичі йому і кімнатний фікус, і шовковиця. 
- Інжир вважається священним деревом, в Біблії про нього не раз згадується. Багато хто вважає, що з листя інжиру Адам і Єва зробили свою першу одяг, коли скуштували заборонений плід. На думку багатьох дослідників саме інжир був тим самим забороненим плодом, про який йдеться в Біблії, але європейці сказали, що це було яблуко, тому що не могли собі уявити плід інжиру.
- Про нього було відомо ще в давнину, в Греції і Стародавньої Аравії. Ще великий Авіценна лікував інжиром хворих малярією, лихоманкою, а також лікував пухлини, виразки, фурункули . Крім того, Авіценна вважав, що інжир здатний впоратися з будь-якими отрутами і довго зберігати молодість, і як косметичний засіб теж.
- Цікаво, що на Олімпійських іграх в Стародавній Греції замість медалей переможцям вручалися плоди смоковниці.
- При сприятливих умовах дерево інжиру може жити довго і приносити плоди протягом приблизно 200 років.
- А ви знали, що для запилення квітів деяких сортів інжиру необхідні особливі маленькі оси – бластофаги? А все тому, що будова квітів фігового дерева має одну дивовижну особливість – квіти знаходяться всередині плоду, і дістатись до них комахам досить важко. Та все ж самка бластофага залазить усередину квітки через вузьку щілину.
- Плоди інжиру надзвичайно насичені органічними кислотами і цукром, зміст якого іноді доходить до 70% відсотків. Крім того, плоди містять вітаміни групи B, C і PP, мінеральні речовини, такі як: магній, кальцій, мідь, фосфор. Заліза в них набагато більше, ніж в яблуках, а за вмістом калію вони поступаються лише горіхів. Плоди багаті речовиною під назвою рутин. Воно зміцнює стінки судин.
- Інжир, висушений природним способом на сонці, має високий вміст пектину. Він сприяє загоєнню ран, переломів і травмованих суглобів.
- Плоди фіги - смачний десерт з невеликою кількістю калорій, але багатим вмістом клітковини, мінералів, вітамінів і антиоксидантів.
- В топі країн-виробників інжиру на першому місці знаходиться Туреччина.

Особливості посадки інжиру у відкритий грунт

    Якщо збираєтесь вирощувати інжир у відкритому грунті, то знайте, найкращий утеплювач – це сама земля. Навіть промерзла, вона все одно тепліша зовнішнього повітря. Тому при посадці потрібно передбачити можливість укриття інжиру. Найбільш прийнятний варіант – це посадка в поглиблення, а якщо точніше – в траншею, яка знаходиться нижче рівня землі.

    Місце варто вибирати сонячне і, бажано, захищене від північних і східних вітрів. Хоча інжир і не вимогливий до грунтів, але посадкову яму все ж варто зробити побільше – 60х60х60см і наповнити її пухкою і поживною сумішшю (торф, пісок, перегній, компост). Саджанці в яму садити слід трохи глибше, ніж рівень землі, і відразу рясно полити і замульчувати. Обрізати інжир при посадці не потрібно. Весь догляд в теплу пору року зводиться до регулярних і рясних поливів, розпушування та мульчування грунту.

    З приходом перших морозів, гілки інжиру пригинаємо до землі, а краще і надійніше – укласти їх в заздалегідь викопану при посадці траншею (але не поспішаємо, легкі морози тільки загартовують рослину). Фіксуємо гілля дротом до забитих кілків і накриваємо будь-яким більш-менш міцним листовим матеріалом. Підійде шифер, пластик, ДСП, дошки і навіть картон. А зверху засипаємо шаром землі 15-20 см. Якщо збираєтесь використовувати п / е плівку, то майте на увазі, що в разі відлиг інжир може впрівати. Для зручності укриття варто видаляти багаторічні гілки, які важко гнуться, або залишати їх не вкритими. Може, пощастить і вони не вимерзнуть. Уже навесні, на початку травня, коли мине загроза заморозків, інжир відкриваємо. Пагони самі досить швидко розпрямляються, вимерзлі пагони варто відразу видалити. Якщо ви вкрили кілька гілок, і вони перезимували, то, швидше за все, ви і ваша сім’я будете з урожаєм.

    Правда, варто знати, що інжир жарким літом вимагає рясних, мало не щоденних, поливів. Тоді і плоди добре зав’язиватимуться і визріватимуть, і рослина накопичує достатньо потрібних речовин для зимівлі. При нестачі води інжир скидає плоди, але після посухи кущ швидко відновлюється.

Вирощування інжиру в контейнері

    Якщо ви все ж не хочете ризикувати і пробувати вирощувати інжир у відкритому грунті, але хочете отримати гарантований урожай (причому двічі – навесні і влітку), тоді спробуйте вирощувати його в діжці. Підійде 10-15 літрове відро (чим більше, тим краще). У ньому обов’язково роблять отвори для стоку води і наповнюють пухкою і поживною сумішшю.

    З травня по вересень-жовтень інжир тримають на вулиці на сонячному місці, не забуваючи регулярно поливати. З настанням холодних ночей його заносять в тепле світле приміщення (ставлять на південне підвіконня) і дають можливість дозріти осінньому врожаю. На початку зими прибирають в холодний підвал, де інжир повинен провести хоча б два місяці, відпочиваючи і набираючись сил. А вже в лютому його знову можна занести до будинку і до травня чекати перших фіг.